Рідненька Моя!
.
Появився у душі неспокій. Відвідав Твою могилку з товаришем дитинства, з яким ми не бачились 52 роки.
.
Потішився кущами хризантем, які постійно цвітуть на Твоїй могилці.
.
Олько, так я його називаю по дитячому, бо приємно повернутись в прекрасне дитинство, зробив фото, яке я хотів би бачити серед моїх віршів.
.
З самого ранку вставши, відчув страшенну тугу за Тобою, Моя Рідна, і на світ появився ще один вірш.
.
Захмарилось,надворі прохолода,
Кудись поділось сонце, знов дощі,
Так!...І не вперше, знову появилась,
З сердечним болем туга у душі.
.
Ця туга повсякчас буде зі мною,
Уже не зможу я від неї відійти,
Мої говорять рідні й близькі друзі,
Що по життю і дальше треба йти.
.
Всі одинаково твердять, постійно,
Вже перестати требе!...Так тужить,
Вони не знають і не зрозуміють,
Як тяжко кожен день без Тебе жить.
.
Ти найрідніща була все для мене,
З Тобою було легко йти в житті,
Душа Твоя завжди була відкрита,
Твоїм диханням дихали ми всі.
.
Стає вже тяжче рішення приймати,
Немеє з ким порадитись, хоч плач,
Як виникають рызнії проблеми,
Ти так потрібна б була в даний час.
.
Приходжу я тепер завжди до Тебе,
Дивлюсь на фотографію...Й нараз,
Я зустрічаюсь поглядом з Тобою,
І Ти даєш поради всі ...Для нас.
.
Живеш Ти з нами, Рідная Матусе,
І в нашому нелегкому житті,
Проноситься у пам'яті, щоденно,
Все благородство світлої душі.
.
Твій, з тугою в душі, Володя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600542
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.08.2015
автор: DVI