Не шукали нікого і так випадково знайшлись
На чужій території де і він, і вона - іноземці
Нічого нового. Таке вже бувало колись
І їй, і йому вже ходили по пам'яті й серці
Він пам'ятає усі її рани приховані й стигми
Вона не забуде цей голос, допоки в свідомості
Невідомо, яке божевілля творилося з ними
Але щось подібне до вічності чи невагомості
Стільки неба в очах. Як він їх тут покине?
Стільки ніжності. Господи. Тільки не вмерти б
Тільки є безупинне й обрізане. Дні і години
І те, чим ніхто не керує - сукупність метрів
До безглуздя банально, що їх чекає далі
За вікнами вже без п'ятнадцяти осінь
Він сьогодні поїде.
Вони вже стоять на вокзалі
Він сьогодні поїде.
І двом їм відомо - назовсім
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600585
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.08.2015
автор: Ірина Гнатюк