І ніч, яка задивляється в це вікно,
Єдине з усіх,
Де кожен її сантиметр – це його
Окрема любов:
Аж до кінчиків ніг.
І він знає, що є Господь,
Бо це ж він говорив: «Люби»,
Їж цей хліб витканий з її плоті,
Пий це тіло, вологе як тіло
Рибин.
І я в ній глибоко, а вона в мені – втричі
Глибше,
Любов, як Бог, якого ти ніколи не кличеш,
Але чого вартий ти: без любові,
А значить без віри?
Любов – це Бог, віра – язик,
Ось моя шкіра – віруй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин