Д.В.
І коли тобі буде
геть не
переливки,
Бог пошле тобі ангела
срібного:
чоловіка-чужого, нерідного,
або жінку, навіть не маму,
чи дитину-рум'яне яблучко,
що сміється до тебе, не
знаючи,
що тобі уже геть не
переливки...
Бог пошле тобі ангела!
Знаєш?
Люба Долик
[i]Ви обіймали мені душу обережно,
У неквапні розмові, підбираючи слова...
Не знала, що мною Ви збентежені,
Що хтось помітив – я іще жива.
Ви обіймали словом душу, я ховала очі,
Боялась сліз на, ніби батьківське, «Люблю»...
А Ви сказали: «Щось для тебе зроблю охоче,
Ти знай у тебе є я, лиш поклич – прийду...
Ви обійняли мені душу – що ще треба?..
Ви ж розуміли не покличу... Лиш не забуду я,
як дивлячись на мене, першу любов згадали...
і так і не наважились сказати вголос мамине ім’я :)
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600634
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.08.2015
автор: Яна Бім