Вечорниці…) 16+

Темна  нічка…  За  вікном
хоч  у  око  стрель.
На  долівці  покотом
вся  сім’я  в  постелі.
На  печі  –  старезний  дід,
 поруч  баби  –  ступа,
всі  малята  десь  там  –  «під»,  
а  дорослі  ж    -  вкупі.
Молоді  батьки..  Кортить
тіла  жар  відчути!
Але  «зась!»,  бо  он  же  спить
збоку  доня…  Чути
крізь  ряднину  вигин…  Уст
дихання  гаряче…
В  виданні  дівчина.  Тут
Не  до  сну,  юначе!
«Годі!  –  мати  підвелась  –  
До  гріха  так  близько.
Завтра  хату  знімеш  й  нас
вбережеш  ти,  Миську.»*
 
…День  у  клопотах  минув.
Вечір  загорівся.
В  баби  Мотрі  шум  і  гул  –  
вечоринці!  Тішся!
Вже  ватага  під  вікном
хлопців  пустотливих.
Личка  враз  над  полотном
схилять  соромливо
всі  дівчата,  як  одна,
а  з-під  вій  лукаво
раз-за-разом  погляда:
чи  підійде  ставний!
..Шал,  веселощі,  пісні,
жарти,  вірші,  танці…
Потім  парами  вночі
тісно  ляжуть..  Кращі
миті  будуть  в  них  з  усіх
вивчених  традицій:
відкривать  кохання  світ
 пізнаватись  ближче.*

Гра  солодка  і  легка,
гра  «Притула»*  мила:
чи  чуттєва,  чи  палка
буде  як  дружина  –
перевірить  вправно  Лесь,  
розпаливши  юнку…
Сам  від  пестощів  увесь
загориться  хутко….
Але  справа  чиста  ця,  
відданиць  бо  цноту
бережуть,  щоб  до  вінця
вести  без  гризоти!
 
////////////////////////////
[i]*батьки  самі  відправляли  дітей  на  виданні  на  вечорниці,  щоб  уникнути  інцесту  в  сім"ї;  для  цього  у  самотніх  вдовиць,  чи  бездітних  пар  в  літах  "знімали"  за  гроші  чи  продукти  хату;
*молодь  залишалась  після  вечорниць  спати  парами  -  дозволялись  обійми,  пестощі,  дотики,  (без  статевого  акту)  -  з  метою  пізнати  якості  один  одного  та  в  майбутньому  обрати  собі  дружину/чоловіка.
*гра  "Притула"  -  від  слова  "тулити",  "притуляти"  -  передбачала  активні  ласки,  дотики)))[/i]
 [u][i]Більше  -  див.Ірина  Ігнатенко  "Жіноче  тіло  у  традиційній  культурі  українців"[/i][/u]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2015
автор: Мар’я Гафінець