Летять літа… Усе – в постійнім русі:
Весна і літо, осінь і зима
У теплому і білому кожусі
З календаря листок щодня зрива.
Летять літа… Лишають слід у душах
І на дарованій Всевишнім нам землі.
Себе в борні з сумлінням жить не змушуй,
Коли летиш у долі на крилі.
Летять літа й спинити їх – несила.
У цім є сенс Всесвітнього буття,
Коли від батька код іде до сина
І здатність роду до нових звитяг.
Летять літа… І так було, є й буде,
Допоки стелить нам дороги світ,
Ми названі не просто словом «люди» –
Живімо так, щоб кожен рід розквіт!..
3.12.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600827
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)