Ну, що робити? Вірити вже хочу!
Але кому? Нема кому, нема…
Були вже Льоні, Віті та Петруччо –
Та й досі заправляє всім брехня.
Так що ж робити? Революцій досить!
Що ми за люди – хочеться борні?
А давня пошесть косить, косить, косить
І молодняк підкорює собі.
Замкнулось коло – кожен раз те саме.
Який же вихід, читачу, який?
Нерозуміння - то велика драма,
А ще страшніше, коли ти пустий.
Пустий, засохлий, мов дубова бочка…
Забувши добрі, радісні слова,
Щось бормотаєш, ніби стара квочка,
І все чекаєш доброго царька.
Я віри хочу, а вона тікає,
Всміхаючись облудливим словам.
Бог, як завжди, багатим потурає,
Народ же знову виживає сам.
Я віри хочу, а її не має…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601010
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2015
автор: Г. Король