Розстелився туман до схід сонця в яру,
Налягає на кетяг червоний калини.
Спочива вітер там, спогляда на зорю,
Розгулявсь в серці щем, чи то так, без причини?
В високості хмарки геть деінде пливуть,
Тінь кладуть на крилечко, чіпляють край хати.
А думки все біжать, а думки любов ждуть,
Хоч любов те ще щастя, що може й карати.
Хай карає, нехай, у порівнянні суть,
Віра істинна в душу закладена снами.
Крізь тіла паралелі пізнання ведуть,
У відозві безмежжя єднання містками.
20.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2015
автор: Валентина Ланевич