Зараз багато на тебе плюють,
І кажуть, що штучно тебе сотворили.
Людської подоби втративши суть,
Скрегочуть зубами кривими безсило.
З оскаженілістю б'ють батогом,
Дивляться тупо на скривавлені плечі.
Думають - сядуть за панським столом,
Та вже десь в Сибіру стоять їхні речі.
"Градами" будять щоранку тебе,
Про тебе всю пам'ять ураз хочуть стерти.
Сила ж все більша надходить з небес -
Тебе вороги не спроможні роздерти.
Знов на своїх понесемо руках
Вінок із калинових крапельок крові.
Знов ти запалиш у наших серцях
Нескорений промінь твоєї любові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601168
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2015
автор: Куліш Анатолій