Від бурі не здригався -
її завжди ловив!
Лиш кінчиками пальців
громами виводив
мелодії тривожні.
..Як блискавок стики́
торкалися так пружно
до теплої руки -
всміхався лиш очима -
не знав, що значить страх!
Могутніми плечима
тримав стихій розмах.
То злий, то добрий. Вірив,
що може геть усе.
Хвороби, болі, війни -
було таке пусте -
міг вмить він відвернути
біду словами! Вмів
на відстані відчути
й приборкати весь гнів!
І підкорити вітер!
Й збудити серця жар!
Скорити волю світу!
Впізнати щирий дар!....
...Не відав лиш людського
земного почуття:
в кохання засторога
смертельна (знав!) була.
.................................
Якось Вихором літав.
Зір зривав цвіт хутко.
В лісу темряві впізнав
молоду гуцулку...
В бистрину гляділа - вниз
річечки гірської..
Вже до ніг торкався бриз
течії стрімкої.
А в очах таївся біль...
Рвучкість рухів.. "Дівко, -
враз метнувсь за нею - стій!"
...не зловив. Так стрімко
підхопила буйність хвиль...
Шаленів! Здригався!
В юнака знов повернувсь
і за нею гнався.
Тіло виніс... Оглянувсь,
вклав тут під вербою.
На коліна поруч став
й боротьбу з собою
чародій цей розпочав..
............................
Супилось грозою
небо в хмарах! Злився ліс!
Грізно бив пітьмою!
...На руках кохану ніс
маг й прощавсь з собою...
(На її життя взамін
СИЛУ дав без бою..
...Вперше вільним чувся він!...)
\\\\\\\\\\\\\\\\\
[i]Вибір доля нам вруча.
Часто й не чекаєш!
Будь готовим до кінця
знати, що бажаєш,
щоб як мить ота прийде -
серце відпустити
й, хай, щось втративши, СВОЄ
ІСТИННЕ зловити![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2015
автор: Мар’я Гафінець