Колись нам жити у раю:
Вуалі трауру не знати,
І вище птах в небі літати,
Колись нам жити у раю.
Зла від добра не вдрізняти,
Не мати стиду і жалю,
Не знати вірності і зради,
Чи ще якойсь людської вади.
Ні вади, ні чеснот нічого!
Там все завжди йде від Святого...
І сумніву уже не буде,
Ніхто трофеїв не здобуде,
Покірність - основна причина,
І бачити лише очима!
І жити ж нам колись в Едемі,
У тому скритому татемі.
Та що скажіть у раю тім?
Чи хочите ви бути в нім?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2015
автор: Олена Бобрик