Я не знаю що казати у такі моменти.
Я й не знаю чи почуєш ти мене.
Мені б навік серед планет завмерти.
І коли боляче казати що мине.
Мені б лиш подих вітру в груди,
Мені б лиш ніч прозору та ясну.
Я хочу цвіт каштановий на руку.
І ковдру з трав, легку, просту.
Закритись нею й ніжно-ніжно,
плисти в обіймах сизих вечорів.
Я хочу в середньовічне місто.
Я б хотіла його сяйво факелів.
Я прагну тиші і простору.
Я прагну вічності серед планет.
Я маю лиш з нічим розмову.
І маю сотні раз прочитаний сонет...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601263
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 21.08.2015
автор: Дана Креп