Пройшовсь цей рік кривавою стрілою,
Й забрав з собою усі найкращі долі.
Там все покрилося імлою,
Отам, далеко в чорнім полі.
Прийшла війна, яку ніхто з нас не чекав,
Але з колін вона нас підняла.
Не хочу я, щоб «Град» на Сході дошкуляв,
Не хочу, щоб падлюка та стріляла.
Коли ж закінчиться війна?
Коли з небес почуєм: «Досить!»
Хіба ж у всьому вина та дитина,
Яку у полі зброя косить?
Він зараз там, на Сході, захищає,
Свою країну на передовій.
Там дуже страшно, постріли лунають,
Але він йде і йде у бій.
А ти, матусю мила, лиш не плач,
Він повернеться скоро.
Ти лиш за все його пробач,
Бо Він майбутнє наше і світило.
Ти тільки повернись, благаю. Чуєш?
Ти не лети далеко в небеса.
Бо тут тебе усі чекають,
Бо тут твої батьки , дружина, діти…вся сім`я,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601273
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2015
автор: Nilen