Вже осінь... Коротшають дні...
Он, листячко плине водою...
Давай проведем вихідні
Удвох на природі з тобою?
Разом на човні попливем
На острів вночі, до світання.
Хай нам усміхнеться з давЕн
Слов"янська Богиня кохання.
Вдихнемо трав запах гіркий,
У руки ловитимем зорі...
У води пірнемо ріки
Ведично- таємно- прозорі...
ВвійдЕмо у воду удвох,
Мов новонароджені голі,
І паростком чортополох
Нам ноги торкне мимоволі...
Зірки, що відкрив Галілей,
Впадуть, мов Дари, у долоні...
І сплячі голівки лілей
Твоє лоскотатимуть лоно...
Поринемо без вороття
У всесвіт чуттєвості таїн,
І в шалі тантричнім злиття
Єднання зі світом пізнаєм...
Опівночі місячний диск
Тіла наші сріблом покриє...
-Ідем до нічної води!
Себе чистотою омиєм!...
Як серце співає пісні
У час зорепаду пророчий!..
...і дивляться квіти нічні
В від шалу розширені очі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082200210
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2015
автор: Серго Сокольник