(Балада)
Там, де бігла з гір весела річка,
Покохались Довбуш і Марічка,
І світились щастям їхні очі,
У танку кружляли до пів ночі.
Та не довго щастю буть судилось,
Мабуть, доля так розпорядилась:
Став Олекса молодим опришком,
Юнку з іншим заручили нишком.
В час весілля знов звела їх доля –
Довбуш топірцем вернув їй волю,
Тій, кого кохав, своїй Марічці.
Краплі крові розчинились в річці.
Ще гули опришками Карпати,
Та любов змогла їх поєднати:
В ранах він земні закінчив герці,
В мертвім сні Марічка – біля серця.
Їх знайшли під смерековим гіллям,
Що справляло тихе їм весілля, –
Заніміли друзі і Карпати,
Поклялись навік запам’ятати…
Поспішає з гір в долину річка,
Пам’ятає Довбуша й Марічку,
Що без церкви повінчались нишком,
Прославляє месників-опришків.
26.09.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601355
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)