"І в Діда Мороза досі ти віриш?
Зовсім як маленьке дитя.
На порозі доросле життя,
І казками його не потішиш.
Геть максималізм той юнацький!
Без мрій світ не зійде з орбіти.
Квартира, робота, дві вищих освіти,
і щастя ніколи не зникне зненацька."
І знову нотки сердиті за чашкою кави.
Крізь дифракційну решітку соціальних рамок
пропускаєш істину, та всього лиш уламок
собі, як життєву мету, ти поставив.
Бо нам так важно повірити у незбагненне -
у силу молитви, заклять, амулетів..
Життя пронесеться, як яскрава комета,
старайся ж прожити його не даремно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601563
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2015
автор: Настя Терник