-----

Тобі  можна  усе,
Бо  усі  ми  колись  помремо.
І  за  це  не  спитають…  Не  бійся
Там  пусто.  Там  Ніч.
Якщо  ти  уявляєш  як  цупко  в  канву  із  сторіч,  
Наші  нитки  вплелися.  Давай  їх  в  одну  сплетемо.  
Нас  ніхто  не  засудить.    
Нікого  немає.  Одні.  
Дна  немає  –  є  лиш  нескінченний  предвісник  кінця  
Навіть  криця  фігурна  Стефанника:  хрест  без  вінця  
Невросла  ще  у  землю.  Ще  зовсім  не  знала  землі
Тобі  можна  усе.  Ти  короткий  земний  супокій
Хоч  в  обіймах  твоїх  також  темно  та  я  не  одна  
Ми  все  будемо  падати.  Та  не  торкнемося  дна  
Тобі  можна  усе.  Хоча  ти  мені  навіть  не  "мій".  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2015
автор: NNNP