Ой сяду я під горіхом
На пеньку край хати
У якій ня сповивали
Мій батько і мати.
Ой сяду я тай згадаю
Молодії рочки,
Як ми з братом виростали,
Як в лісі грибочки.
Як ми з братом виростали
Виросли й змужніли
В світ широкий, непізнанний
З хати полетіли.
Та хатина із батьками
Нас завжди чекала,
Мати край вікна щоночі
Сльозу витирала.
Нема батька, нема брата
Вже не стало й мами
Не повернеш, бо минуло
Скропився сльозами.
Висушило сльози сонце
Крізь шибку в тій хаті,
В рідній хаті де були ми
Душею багаті ...
16.08.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601968
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: Олекса Терен