У череві кита палив світильник
У непроглядній чорній темноті
І віра в ньому квітла як стожильник
Тримала дух в належній чистоті
Молився Йона каявся і плакав
Бо знав що перед небом согрішив
І своє серце кинути собакам
Він обіцяв Творцеві усіх див
Почув Творець його гірку молитву
І витягнув із черева кита
І дав йому Слово як зброю для битви
І серце для любові як мигдаль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602002
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: Той,що воює з вітряками