Звичайний ранок…Тьмяне проміння сонячного світла з острахом зазирає у дещо темну і поки що сонну кімнату. Посміхаються обличчя на фото і ти мимовільно пригадуєш той чи інший кумедний та щасливий момент; на полиці спокійно відпочиває телефон (лише час від часу він видає дивні і пронизливі звуки – йому час “ снідати ”); стеля протягує до тебе ніжні білосніжні руки, лагідно цілує в щоку і говорить: “ Час прокидатися ”, але м*яка і така пухка, як хмаринка, ковдра не відпускає зі своїх міцних гарячих обіймів.
Але дійсно…- час прокидатися. Починати новий день… Я наперед знаю яким він буде…Таким як і вчора, як і позавчора. Нічого цікавого, все сіро і доволі стандартно…Сніданок, міцна гаряча ароматна кава з молоком, домашні справи, перегляд фільмів, переписка з друзями у соціальній сітці, марне сподівання, що Він зателефонує. Буденність, з якою неприязно вітаєшся щоранку і якій міцно потискаєш руку, щойно відкривши очі. Хоча по суті все може змінитися в будь-який момент: неочікуваний телефонний дзвінок, непроханий гість…Все і всі можуть змінити твій день…І в першу чергу ти сам в змозі його розфарбувати і направити в інше русло…Але вочевидь не настав для цього ще час…
Починати новий день…Знову будувати плани і зі слізьми на очах спостерігати, як вони руйнуються…Ти старанно плануєш кожну деталь, розкладаєш все від “А” до “Я”, з нетерпінням чекаєш здійснення запланованого, але в одну мить все летить шкереберть… Сльози, пригнічений настрій? Ні…- лише всепоглинаюча пустота від того, що не збулось…Від того про, що ти так палко думав довгими ночами і на що ти так сподівався…. Хороше , до речі, слово депресія…. “Депресія – це коли повітряний замок зруйнувався і придавив будівельника “.
І знову все по колу…
Починати новий день …- наперед знати, яким він буде, будувати старанно плани, мріяти про неможливе по ночах і від того страждати і бачити, як все летить шкереберть….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2015
автор: *Марічка*