Схилюся від горя… в зажурі стою,
Вже юди зорали Вкраїну мою.
Невже ти Украйно проклята богами,
Що дикі кацапи зєднались з жид.ми.
Порвали рідненьку, умили сльозами.
Від крові червона.., тече ручаями.
Ох будете ж биті … ой, будете ж гнані
Скоти очманілі опиті в дурмані.
Як ви ж нас дістали, бодай ви горіли
У пеклі собаки.., зовсім знахабніли!
Дістане вас кара, помрете в судомі.
Не будете править, в чужому ви домі.
На білому тілі у язвах пухлини,
Шматуєте гади її на частини.
Ординськії коні прийшли на гостину,
І вщент потоптали, як в полі билину.
Зявилися гості... в лихую годину,
Щоб нас положити навік в домовину?
Та вам не ковтнути її молоду..!
За вами ж не лишеться, навіть сліду.
Ідіте ви на.уй… за ваші посили…
Прощаймося юди, ми вас не просили.
Покиньте чужинці Вкраїну мою…
Терпіж зупинився..., як дощик в маю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602119
Рубрика: Ода
дата надходження 25.08.2015
автор: Дід Миколай