Мій старший брате, як же ти посмів
Мені ножа у спину застромити?
Ти без жалю і галасливих слів
Мене в могилі хочеш схоронити.
Тобою править лиш шалений гнів,
Ти з усміхом плюєш мені в обличчя.
Ти не почуєш більше солов’їний спів,
І з часом сам себе ти знищиш.
А я так вірила, що ти мій старший брат,
Що разом ми з тобою до могили.
А ти диявол, сатана і кат
Скажи, чому вони тебе змінили?
Та рана в серці від твого ножа,
Мабуть, до віку буде кровоточить.
Мого терпіння перейшла межа,
Я й знати більш тебе не хочу!
Прийшов до мене з зброєю в руках
І думаєш , що я простить зумію.
Ти помиляєшся! І цей пекельний жах
До смерті моя пам’ять не розвіє.
Я не забуду розпач, біль і страх,
Тих хлопчаків, яких убила куля.
І ті солоні сльози на очах
В моєму серці розганяють бурю.
Ніколи не забуду, але все ж,
В моєму серці ще живе надія,
Що лють свою з собою забереш,
І наді мною сонце заясніє.
Що буде мир, і щастя, і любов,
І знову будуть мирні ночі.
Не буде смерті, не проллється кров,
І кожен в Україні жити схоче!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602176
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 26.08.2015
автор: RonaldoBomb