Чому мовчиш і говорити нема сили?
Маленьке диво у тебе в руках,
дивись, нарешті, на дитя красиве,
давай, солдате, донечку тримай!
Далеко звідси у руках лиш автомати,
кермо машини і скрипів у зубах
пісок із обстрілів від “Градів,”
та з побратимами не сам у боях.
Вас там багато і плече вже
підставити можливо у бою,
а тут ти залишився наодинці,
та не один - дитина з тобою.
Давай, знайомся: юна донька,
прегарна панна молода,
тобі її любити і ростити,
щоб їй у світі кращому прожить.
За неї та іще за своїх рідних,
як доведеться, то проллєш ти кров,
для доньки власний батько має жити,
здоров’я доньці й тату хай дарує Бог!
Фотографія із інтернету.
24.08.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602349
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 26.08.2015
автор: Светлана Борщ