Мені б твої крила, Осене-відунко,-
хоч не сестра Ікара - та вільна, як і ти...
Впаде зимою кара холодним поцілунком,
на ріки та озера, на почуттів мости...
Мені би твоя сукня, щоб золотом горіла!
Душа - моє багаття, не попіл - дивоцвіт...
Неопалимим щастям напоїть тлінне тіло.
Дивися... Відлітають птахи і шлють привіт...
Мені би твоя ліра, оспівана дощами,
у кожній ноті правда і праведна душа...
Вона відродить серце врожайними садами.
Поглянь! Дозрілі груші збирає дітвора...
Мені би твої крила, знання, предвічна мудрість
та магія, що з смерті щороку вирива ...
Мені б плодів здорових, солодких і цілющих,
щоб знати,- більше кари, як видива, - НЕМА!
26.08.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2015
автор: Іванюк Ірина