[b][i]tth[/i][i][/i][/b]
[i] Чернігівщина… смт. Дігтярі… Груша,
під якою покоїться пуповина Олекси,
давно струхла. Натомість тут – кропива,
чортополох… Ото робота на косаря чекає!
“ Раззудись, плечо! Размахнись, рука! ”
Але коса, що під стріхою старої повітки,
тупа, давно не клепана… Що робити?..
[youtube]https://youtu.be/XU5Tn48hKDc[/youtube]
Добрі тому коса косит,
Што му мила їсти носит.
Не шкодит му горбок, яма,
Хоц і коса неклепа́на.
(З лемківської пісні)[/i]
[i][b][color="#40ad8c"]Перш ніж на Ко́су... замахнутись,
На палець пробуй – як вона:
Чи під рукою може гнутись,
Чи задзвенить, немов струна!
Коса не клепана – то скнара:
Сил купу забере… й не дасть
Відчути силу свою, власть…
Й ходитимеш немов примара
Весь день… В кістках гірка судома,
А в м’язах - суща ло-мо-тня…
Немов всі дома і не дома –
Ні ночі милої, ні дня!
Та при нагоді є… Мантачка –
Такий собі від бід… брусок...
То для Коси – міцна “заначка”:
Відточить п’ятку і носок!
Хто ту Мантачку в себе має,
Любу Косу відточить враз,
А хто не має, той… клепає…*
Чи то собі, чи – на показ?..[/color]
[/b]
27.08.2015
_______
*Не бита жінка – як коса не клепана. (Присл.)
І не тільки... (Прим. автора).[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602439
Рубрика:
дата надходження 27.08.2015
автор: Олекса Удайко