Канти до Хариті (12)

Ой,  летів  перепел
та  й  серед  поля  впав.
Тріщить  крилами  райдужними,
хилиться  од  крику  жито,
ламле  важке  колосся,
на  землю  тріскану  золоте  зерно  просипає.
Ой,  ти  перепеличко,
не  ламай  мені  жито,
не  клюй  мого  личка
клювом  залізним.
Мене  матінка  хвора  вдома  чекає,
їсти  й  пити  не  має,
з  голоду  помирає.
Ой  ти,  перепеле  небесний,
не  бери  мене  на  крилята,
не  неси  в  Пана  Бога  палати  –
дай  дожати  великую  ниву,
ще  й  маленьку.

В  тебе  кіхті  залізні,  пір'є  райдужне,
німб  на  голові  красно  сяє,
сонце  затемняє.
З  твоєї  пісні  сильної  буря  піднімається,
жито  жмутками  топче,  зерно  вибиває.
Зерня  в  землю  падає,  наново  виростає,
нива  стоїть  як  була,
не  дається  мому  серпові.
Ой  ти,  перепеле  могутній,  красивий,
поможи  мені  пожати  цю  ниву:
я  тебе  довіку  годуватиму,
на  хмарці  канти  співатиму,
перепеле  мій.

В  мене  нива  велика,
а  Харитя  дівчинка  маленька,
не  подужає.
Піднімай,  перепеле,  крила,  мов  серпи  вогненні,
пожни  мені  жито  зі  мною,
буду  я  довіку  з  тобою.
Ставай,  перепілко,  до  великої  ниви:
на  ній  жито,  мов  дуби  столітні,
зерня,  мов  жолуді:
та  не  жолуді  все  –  черепи  мертві,
сонцем  білені,  дощами  поєні,
росою  вмиті.
Ставай,  перепеле,  до  великої  ниви,
а  я  стану  до  маленької:
на  ній  жито  м'яке  та  дрібне,
мов  трава  шовкова,
земля  пухка,  наче  пір'ячко.
З  землі  пальчики  ростуть  дитячі,
нехрещені  діти  про  котика  співають,
дрімоту  навівають.

Не  тріщи,  пташко  моя,  крилом,
не  лякай  мені  мій  сон.
Стежки  польові  заростуть  –
не  знайти  мені  зворотну  путь.
Тут  у  полі  лишатись  довіку,
жито  жати  для  Пана  Чоловіка.
В  нього  очі  чорні,  німб  залізний,
на  пальцях  –  кігті  діамантові.

Крилами,  пташино,  не  стучи,
бо  в  житі  дзвони  дзвонять  –
до  шлюбу  дівчинку  Харитю  ведуть.
Квітчають  волошками,
серпанком  тяжким  накривають,
росу  вранішню  –  сережками,
крові  крапельку  –  коралями,
монистами  мені  черепи,
кільцем  весільним  –  мотузочка.

Бери,  перепеле  мій,
книгу  велику,
книгу  небесну  в  Пана  Бога,
читай  мені  молитов  на  відход.
Читай  на  шлюб  Хариті  маленькій,
бо  не  вижать  мені  жита  вогненні.
Читай  мені,  перепел,
молитву  темну,
в  ніч  загортай,
місяцем  вінчай
дівчинку  Харитю  в  полі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602583
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 28.08.2015
автор: dydd_panas