Дай мені, доле, нитОк кольорових.
Вишию небо і квіти,
Човен, що мліє на хвилях Дніпрових
В золото-променях літа.
Вишию хату, лелечу родину,
Сад, такий серцю жаданий.
Сірих ниток не потрібно. Хмарину
Я вишивати не стану.
Ще що? Альтанку, ну, для чаювання
Вишию, в ній – дві людини:
Він і вона, а між ними кохання
Гроном червоним калини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602801
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)