Я відчуваю пустоту,
я опускаюся на дно.
Хто я є, і ким би я міг бути,
мені вже якось все одно.
Ти можеш побачити меланхолію у моїх очах,
ти можеш відчути апатію, яка виходить з мого серця.
І вже немає потіхи в споріднених дУшах.
І моя історія немає ніякого сенсу.
Тримаюсь я за голову руками,
намагаюсь зробити порядок з думками,
намагаюсь вдихнути свіже повітря.
А навкруги лише бруд.
Як вирватись з цих пут?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2015
автор: lubko