За відкритим вікном літній дощ не змовкає,
Заблудившись у складках завішених штор,
Дуже швидко відпущений час пролітає,
І коли він скінчиться, не знає ніхто.
І, здається, нікого на світі не стало,
Тільки мокрий асфальт, тільки мокра трава...
Тільки тихо мені ти сьогодні сказала
Ті давно вже забуті слова…
Дощ над нами чаклує, дощ над нами ворожить,
Навіває видіння, неначе вночі,
І нікого, крім мене, той дощ не тривожить,
Бо короткі і теплі всі літні дощі.
Я мовчу, ти мовчиш, тільки музика ллється,
І годинник байдуже відлічує час,
Скоро скі́нчиться дощ, скоро місто проснеться,
І умитим обличчям всміхнеться до нас.
Літній дощ за вікном барабанить по листі,
І захмарене небо гірко плаче чогось,
Мабуть, дуже давно, чи далеко, чи близько,
Ті забуті слова, що казав мені хтось.
12.06.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602840
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.08.2015
автор: Олександр Шевченко