------

Мозок  –  заброджене  сусло,
Та  совість  не  міняє  русло.
За  волю,  віру,  за  правду,
Іду,  спотикаюсь,  упаду.

А  проблеми  одні  і  ті  ж,
Шибки  вибиті,  вікна  навстіж.
І  градом  розбиті  хати,
За  надмірну  довіру  плата.

Біди  на  два  покоління,
Дуже  пізно  прийшло  прозріння.
Іду,  піднімуся,  зможу,
Відбити  навалу  ворожу.

Злетів  би  до  неба  птахом,
Та  геть  крила  розбиті  прахом.
І  кров  ще  дощем  не  змита,
Вже  збирають  фальшиві  мита.

Зпереду  війна  за  волю,
Перемоги  в  Господа  молю.
З  тилу  гідра  триголова,
І  немає  доброго  слова.

2015р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602841
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.08.2015
автор: Василь Надвірнянський