Я більше не можу сміятись,
бо кров'ю стікають губи.
Ах, люба!
Яка ж змія ти!
Підступна,розбещена,груба.
Мене б,може,щось та й розрадило,
я б витерла сльози на сухо,
якби ж це занудне радіо
мені не ридало на вухо.
Я б, мабуть, тебе убила,
якби я не вірила в Бога.
Ах, сонце, кохана, мила!
У пекло тобі дорога.
Єдина моя, будь ласка,
не треба мене клясти,
все просто: за стільки часу
я стала така, як ти.
2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602910
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.08.2015
автор: Тетяна Ященко