Надежда Мартынова /ДАНЧАК/
ОСІННІЙ НАСТРІЙ
Зриває вітер осінній, жовтий лист,
Та завиває похмура, сіра, осінь,
І не збагнеш який у неї хист –
То холодно, то вітряно, то так морозить...
Чого останній теплий подих,
Перетворився в морок, дощ,
А настрій відлетів , на подив,
Накрив всю душу, смуток – хвощ...
Підкралась лінь, обняла тіло,
Не хочеться творити, говорити,
І смуток лізе в душу так уміло,
Боротися із ним - так надоїло...
То сніг зривається, то дощ колючий,
Пориви вітру, кидають з ніг.
Кусає холод, такий болючий,
Дрож тіла, утихомирити не міг...
Та знову сонце виглядає і тепло так,
Стає, осінній промінь гріє, грає..
Вся смута враз зникає, радість -
Тепло охоплює, та тіло накриває...
Співає радісно душа, вона щаслива,
І літає, тепло своє, природі, людям,
Віддає і зігріває, а навкруги чудова осінь,
Така мінлива – то сонця жар, а то зими пориви...
10.10.09р.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113090302511
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2015
автор: nadegda