Від простуди є пігулки,
Анальгін – від голови,
Різні є медикаменти,
Завари мені трави.
Щоб не пив – не помагає,
Все ж звучить твоє ім'я.
Лікарі мене питають:
«Чи існує? Чи жива?»
«Ніби так, а ніби ні.
Я заплутався в собі!»
«Це любов?» –
Хтось запитав.
Я всміхнувся
І сказав:
«Це залежність, наркота...
І сильнішої нема»
Лиш кохання
Так вбиває.
Кульпар, друже,
Вже чекає.
15.02.2015
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#триКУТник
Із циклу поезій "Чашка Тепла"
Більше текстів тут - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/-e8z3Hw9HkY[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2015
автор: Kukhta Bohdan