Шуміло сіре, похмуре, осіннє море. Вони стояли на маленькому балконі. Їхнє рідне море. Стояли мовчки, бо не було чого говорити, все вже було сказане. Його долоня торкнулась її руки і тихо, майже невагомо лягла зверху.
- Подруга поїхала?
- Поїхала.
- А як тепер?
- А ніяк.
- Ти від їжджаєш?
- Від їжджаю.
- Далеко?
- Далеко.
- Повернешся?
- Ні.
Вона повертається, щоб піти. Ловить її руку і холодно питає:
- Ти знову сама?
Невидима посмішка рожевих вуст:
- Я завжди сама.
Вона залишає балкон, щоб залишити минуле життя, щоб почати спочатку.
Шуміло сіре, похмуре, осіннє море.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2015
автор: Лісна Олена