***

Не  маю  слів,  щоб  висловити  все,
Що  відчуваю  я  і  серцем,  і  душею.  
І  ми  з  тобою,  ніби  на  шосе,
Окутане  зловіщою  межею.
Очима  так  багато  говорю,  
Все  те,  чого  сказати  я  боялась.
Я  знаю,  що  з  тобою  я  згорю,
В  останнє  я  до  тебе  посміхалась.
Багато  слів  рвуть  душу  на  частини,
У  горлі  ком,  немов  там  камінь  з  дна.
Ми  просто  у  обіймах  павутини,
Занадто  високо  заплачена  ціна.
Були  з  тобою  рідні,  як  ніколи
Не  відчували  ми  ні  смутку,  ні  нудьги.
Цього  замало  стало.  І  відколи
У  наших  душах  сипали  сніги,
Як  люті  пси,  почули  ми  свободу,
В  ненависті  ми  розгризаєм  потузки,
Не  знаючи,  що  приведе  це  все  до  броду,
Розбивши  мрію,  на  малесенькі  друзки.
Хвилини,  що  проведені  з  тобою,
Здаються  вже  годинами  тепер,
Хоча  колись,  пригадую  із  болем,
Ми  не  дотримувались  прийнятих  манер.  
Я  подихом  хочу  запам’ятати,
Твій  аромат,  хоч  рідний,  та  –  чужий.
Як  вільний  птах  я  буду  відлітати,
І  погляд  твій  став  зовсім  вже  сухий.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2015
автор: Antonina Vinnitskaya