Місяць спокутує барви нічні,
Зорі у вись виставляє.
Ніжно він сяє лише тоді -
Коли у снах тебе я уявляю.
Проміння місячне тремтить,
А ти мене цілуєш.
Але настане тая мить -
Коли про це ти пошкодуєш.
Вже зорі світять не так ясно
І місяця не видно.
З тобою ми більше не разом
І це так очевидно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2015
автор: Тетяна Весна