Скільки крові чужинської в нас,
Віднайти чистокровного важко.
Серце б'ється, мов спіймана пташка,
Купажу ще пристойний запас.
Хто лишень не вливав свіжу кров...
І татари, і турки, поляки
І австрійці, румуни... Всілякі
Долучалися знову і знов.
Та своя — невмируща таки,
Скільки б в неї "водиці" не лили,
Українську не здужають силу!
Що струмки для ТАКОЇ ріки?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2015
автор: Патара