Дорогенька Моя!
.
На свято Введенія я знову у Тебе і був вражений побаченим. Перший сніг вкрив Твою могилку пишним килимом, а на хризантемах сиділо багато пташок.
Хвилин 15 я стояв і спостерігав цю дивну картину.
А потім прийшов додому і на папір лягли ось ці рядки ще одного вірша для Тебе, моя рідненька, моя єдина і неповторна.
.
Настала зима, все дозволено їй,
Вже холодніше стає з кожним днем.
Перші сніжинки на могилці Твоїй
Повністю вкрили кущі хризантем.
.
І покривалом із першого снігу
Зітканий килим з квіток, як з роси.
Якби Ти бачила... Рідненька моя,
Дивну природу цієї краси.
.
Білі сніжинки блищать на морозі,
Дарують Тобі кришталеву стезю,
Чесно в житті Ти ішла по дорозі
Й дбала постійно про душу свою.
.
Звично стезею ішла... Все із Богом,
Вірила щиро і в долю свою.
Тихо життя Ти покинула з Ангелом,
Що хоронив він все душу Твою.
.
А на килимі з квіток хризантем
Кілька пташок щебетали для Тебе.
Різноголоссям з замріяних тем,
Щоб Ти почула мелодію в себе.
.
Із здивуванням... В картині отій
Довго вслухався в пташині я звуки.
І під мінорний цвірінькання стрій
Сльози втирали мої змерзлі руки.
.
Твій Володя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603347
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.08.2015
автор: DVI