і ось прийшла осінь, яку ми так довго чекали
принесла з собою розруху й початок кінця
принесла майбутнє, оте, за яке ми не дбали
бо нам зайві зморшки від клопоту не до лиця
за руку бредемо у глиб лісової ми хащі
ідемо, неначе боїмся, що з нас хтось впаде
і думає кожен про іншого, що той пропащий
і дуже боїться, що інший той десь пропаде
не можна так просто повірити й просто любити,
а треба на голову класти терновий вінець
терновий — вони ж бо пов’януть, ті квіти
і новий початок завжди знаменує кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2015
автор: Graveyard_Slut