Усе навколо забувати
Від погляду, де тоне біль.
На мої рани б твою сіль.
Під спільні зорі засинати.
Під звуки давніх поколінь.
Ці теплі вулиці мов лінь.
А ми вогонь, що звик тікати
У димні сутінки видінь,
У сині килими кімнати
Із континентами книжок.
Між них безпечно засинати,
Закривши дім на ланцюжок.
Вдихати пряні візерунки
І голос мрійників Землі.
А на їх фоні тихі струнні,
Немов розчинені в імлі.
Тобі одному розкривати
Відбитки часу на душі.
І поринати, поринати
У очі гамлета ясні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603372
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2015
автор: Night