уже я –
на півдорозі до раю:
знялась у повітря,
во пло́ті вознеслася на висоту…
зависла дотично
і споглядаю
прямокутно-квадратну
міського двомірного світу
невигадливу красоту…
лінійно-геометричну
хто шукає
стежки до свого раю –
знайде
Красоту – як основну Ідею, будь-де…
от і вознісшись, шукаю…
потихеньку сприймаю,
щу́пом лазерним проникаю
у двомірно-лінійну красу
сучасного мегаполісу…
і людей споглядаю
із висоти вікна –
отака відсторонена
точка зору умовна:
усюди-всюди,
як рибки, снують-метушаться люди…
звідда́леки
усі красиві –
зовсім
не агресивні…
…із недосяжної висоти
безпечно
людей любити…
01.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603428
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 01.09.2015
автор: Валя Савелюк