Гроза плечем гойднула і пішла.
Услід їй ліс сердито забалакав:
«За віщо знов сварилась, облила?!»
Мокрющий, обтрусився, як собака.
Зелену шерсть підставив під вітрець.
Щоб сохла. І продовжував бурчати:
«А ніби ж залицялась…
Хай їй грець!..
Такі вони і є, оці дівчата…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2015
автор: Ніна Багата