Пробач мені, солдате на війні,
що я сиджу собі в затишній хаті,
коли тобі в степу щодень вмирати
і чути смерті кулі навісні.
Пробач мені, герою без прикрас,
що ти пройшов страшні пекельні кола,
тоді як я не бачила ніколи
що робить смерть в бою в негожий час.
Пробач мені, ти ж чийсь єдиний син, -
моє життя не знає чорних буднів,
тоді як ти виборюєш майбутнє,
а ти такий сьогодні не один...
Пробач мені, для когось ти весь світ,
твоя кохана вимолить спасіння,
тоді як в мене вже нема терпіння,
а ти стоїш, гранітний живопліт.
Пробач, незламний воїне, мені,
нема на що мені корити долю,
і я лише проситиму: "Доволі!",
та цього надто мало на війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603586
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.09.2015
автор: Halyna