Привчили...
Мене привчили дивитися в очі смерті,
Чорнезні смолясті нетрі і прірв нескінченний сум.
Дивитися просто, вперто
У саме скривавлене пекло,
Не кліпаючи, відверто дивитися смерті глум.
І серце моє не б‘ється,
Не плаче душа, не рветься,
Від того, що хтось здригнеться, присмертний вхопивши струм.
Привчили мене до смерті...
Сволоти... Мерзоти... Стерви...
Того, хто боявся в серці, почувши раптовий шум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603590
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.09.2015
автор: Сергій Ранковий