Змій-Перелесник,
хитрий Облесник,
не заглядай у моє ти вікно.
Млосно всміхнешся -
серце здригнеться...
Я не піддамся тобі все-одно!
Звабно моргаєш,
в очі стріляєш
поглядом, повним ти солод-жури.
Сумом-зітханням
сон вистеляєш....
Не пожалію, не вийду туди,
дзвоном де мідним
в небі погіднім
нотку протяжну узяв і бринить
пісня вечірня,
ніби чар-зілля
в душу зав"ється і там так щемить!
Вдам, що не вабить
владна ця сила...
(Не вихваляйся, громами не сій!)
Знову так ма́нить
у́смішка мила.
..Буйний, мов Вихор.. Темний, як Вій..
Так небезпечно,
страшно красивий!
Повний спокус, обіцянок, вогню....
Вільний! Нестримний....
Ох, же й вродливий!
...Навстіж вікно... (я впущу лиш зорю.)
Свіжість повітря
подих розіб"є.
Запах свободи я спрагло вдихну...
Раптом хтось... ніжно...
..трепетно.. грішно!...
Мить - вже в обіймах солодких горю.
Змій-Перелесник,
любий Спокусник,
я не здаюся! (Всю ніч - в боротьбі...)
Просто ж так гарно,
милий Облесник,
трішки піддатись й програти тобі.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2015
автор: Мар’я Гафінець