світанок нашіптує сонцю
грій
буди розкуйовджені ромашки
стулені пуп’янки жоржин
і кульбаби
бо хтось може хоче їх вплести в вінки
а вони ще не прокинулись
розляглися подушкою чорнозему
буди звивисті ріки
заспані озера
моря
бо хтось може хоче води напитись
а вони ще дрімають
ковдрою присмерку встелені
тільки мене не буди
дай ще трохи наспатися
бо не хочуть ще віршів
хай поки заквітчані воду п’ють
а я вже під вечір
прокинуся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603726
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2015
автор: Лілія Войтків