Коли очі з'їдають мільйони доріг
І взуття не витримує подихів Матінки,
Кожен сонячний промінь - це мій оберіг,
Який ніжно ховаю у лагідні затінки.
Ти прийдеш на смерканні примнеш, як траву.
Всю скуйовдиш, скропивши святою росою.
Я дорогами Світла, мій Світе, живу.
І якщо не іду, то лечу!.. Бо не встою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2015
автор: Келя Ликеренко