Вгорі гіркими полинами,
Горіла доленька зірками.
Журбою знищені, як квіти,
Додолу падали з орбіти.
А вітер злющий дме і дме …
Скажіте, хто ж їх підійме?
Невже лежатимуть впокорі,
І не світитимуть в дозорі.
Невже не змогуть відійти…
Щоб Україну вберегти.
Встилає димом вище й вище,
Горять Чорнобиль і торфища.
І Місяць зник кудись за смогом,
Не зміг прикрити Землю рогом.
Вчергове кров в нас пролилась...
І ти… з колін не піднялась.
Моя Украйно неозора,
Чому ти мамо, й досі хвора,
Чому ж ти матінко така?
Грудьми пригріла байстрюка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603892
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.09.2015
автор: Дід Миколай