Мрії збуваються, і розбиваються.
Вірять, надіяться – брешуть, не каяться.
В’януть пелюстки. Нема що сказать.
Лише отруту із вуст облизать,
Сплюнувши тричі в обличчя “моралі”,
Сім’ям покрите густіше дедалі,
Перед яким граніт лижуть сліпці
Неуцтво міцно затисши в руці.
Десь поміж них, 5050,
“Безцінного дару” сумбурний арт-ряд:
Димом в легені, пейотом у кров,
Еякуляція бога – любов.
Віра й надія у цеє кіно
Едмундом Меріджем вшиті давно
В чорні зіниці і в спів цвіркунів.
Нема ні зернини у морі стерні,
Все полягало під косу давно.
Дійсність кохається з опійним сном.
Тільки отрута й пече на вустах,
Викидні рими зроняючи в прах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603932
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.09.2015
автор: Андрій Майоров