Дощами плаче сумно-жовта осінь,
І день застряг в полоні темних хмар.
Безжально вітер розпліта деревам коси,
І в глибині ночей виблискують Стожари.
Земля вкривається мереживом із листя.
Тумани з росами блукають у полях.
Останні барви золотого падолисту
Малюють візерунки по стежках.
Ця дивна осінь – долі подарунок,
Його без краплі остраху прийму.
Ввібравши в серце цей солодкий трунок,
Я посміхнуся завтрашньому дню…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604037
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2015
автор: Оксана Бакуменко